Андрій Індиченко · Зцілення Конфлікту з Собою
З самого народження з нами поводяться не так, як нам хочеться: не так люблять, як ми на те заслуговуємо, не поспішають виконувати наші бажання, братів і сестер люблять більше, ніж нас. А з віком — ще й командують нами, напружують і навантажують. А нам майже немає на кому «відігратися».
На батьках статус не дозволяє. Якщо працюєш на себе — на клієнтах чи співробітниках особливо не відірвешся: шкідливо для доходів. Якщо працюєш «на дядька» чи на державу — там ще гірше: зайве слово — і вмить звільнять. Залишається зриватися на домашніх, що всі й роблять. Але погодьтеся, це варіант так собі… тим більше що вони, «гади», мають здатність розбігатися, як таргани. Діти виростуть і поїдуть, чоловік чи дружина — «зрадники», втечуть.
А невиражений, невиплеснутий, подавлений гнів продовжує накопичуватися. І до середнього віку в кращому разі проявиться пігментними плямами, що зовсім не прикрашає, а в гіршому — позначиться на жовчному міхурі чи печінці. Бо тіло не вміє брехати: усе, що ми «проковтнули», воно рано чи пізно покаже.
Якщо така перспектива вам не підходить, вихід є. Подавлений гнів потрібно проявити, виразити. Я робив цю техніку в такому варіанті: пів години в складі групи ми били подушки і примовляли — «я вам покажу!», «зі мною так не можна!», «зараз ви в мене отримаєте!» — добираючи епітети, які найбільше резонують саме вам.
Спочатку цей процес в'ялий і штучний. Але через деякий час він захоплює: удари й слова йдуть усе більше від душі. Надихають і підтримують інші учасники, хоча можна й без них — коли втягнешся, уже нікого не помічаєш.
Спочатку я не міг повірити, що жінки зможуть пів години бити ті подушки. Ведучі розповіли, що це скорочений варіант — зазвичай практика триває годину.
Чесно зізнаюся: я не вважав, що в мене є подавлений гнів. Свою злобність і злопам'ятність я завжди вважав чи не найкращими якостями — а найкраще ніхто не стане ховати чи подавляти. Але після практики був здивований: почувався посвіжілим, натхненним. Те саме я бачив і в інших учасників.
Моя думка: цей досвід варто пройти кожному — незалежно від стану печінки чи жовчного міхура, навіть незалежно від наявності того самого міхура.
Вивільнення гніву через тіло — чудовий перший крок. Але важливо розуміти: випустити пару — не означає прибрати причину. Гнів повертатиметься щоразу, коли в житті спрацьовуватиме та сама тригерна ситуація, доки не буде знайдено її першопричину.
Метод ЗКС Андрія Індиченка працює саме з першопричиною: за одну зустріч знаходиться та точка в історії людини, де вперше було прийнято рішення «злитися — це нормально» або «мене не можна злити» — і цей сценарій стає можливим переписати. Поєднання практики вивільнення і глибинної роботи з першопричиною дає стійкий результат: гнів перестає керувати життям.
Подавлений гнів — це не вирок, а сигнал. Він каже: «десь у твоїй історії є біль, який ти не визнав». Вивільніть напругу — і ви відчуєте полегшення. А якщо захочете прибрати саму причину, через яку гнів накопичується роками, — метод ЗКС допоможе зробити це за одну зустріч.
Коментарі